Хто має розповідати дитині про секс - мама чи тато

Хто має розповідати дитині про секс

Більшість вважає, що участь у статевому вихованні дочки повинна брати мама, а у вихованні сина - тато. Звісно, що в деяких питаннях дорослий член сім'ї однієї статі з дитиною може орієнтуватися значно краще, проте найкраще для дітей - коли на такі теми з ними говорять обоє в подружжі. Далі про те, який вплив на підростаюче покоління мають відверті розмови та кому краще їх проводити, розповіть Лучанка з посиланням на gazeta.ua.

Американськими дослідниками було встановлено, що підлітками, батьки яких не підтримували їх та уникали розмов про секс, було скоєно у 5 разів більше ризикованих вчинків, а сексуальне життя вони починали набагато раніше. Діти, які були (лише) зі своєю мамою у довірливих стосунках, ризиковану поведінку практикували в 2-3 рази більше. Підлітки ж, сексуальним вихованням яких займалися і мама, і тато, входили в сексуальне життя найпізніше та робили це найбезпечніше. 

Звісно, що про менструації дівчинці найкраще розповість із власного досвіду мама, а хлопчику - про полюції та ерекцію - татусь. Проте, якщо одного із батьків немає, то підтримати дитину в цей надскладний період може будь хто із батьків. Це навіть можуть зробити інші родичі, які вміють делікатно та грамотно пояснювати такі речі. 

Часто в сім'ї виникає проблема, коли один з членів подружжя "переводить стрілки на іншого", мовляв "поговори про це з мамою/татом". Однак, так робити не слід, адже дитина не випадково підійшла саме до конкретної людини, ймовірно їй вона довіряє більше. Якщо дитина відчує, що для батьків тема є незручною та табуйованою, вона може просто припинити звертатися до них за допомогою. Натомість, порадником стануть друзі або інтернет, які не завжди можуть дати адекватне вирішення певних питань. 

Якщо ж син запитує у мами те, у чому вона не є компетентною, варто пояснити все, наскільки це можливо, а потім додати: "Тато краще знає про це, ходімо запитаємо у нього!". Варто звернути увагу: не "запитай у тата", а "ходімо разом запитаємо". Відтак, у сім'ї пануватиме довірча атмосфера, де дитина знатиме, що їй завжди допоможуть, а в складних ситуаціях вона не одна.