Як говорити з дітьми про смерть: поради лучанам

Смерть близької людини – велика трагедія для кожного, хто її переживає. Найбільше потерпають діти, які ще не знають, що таке смерть. Батькам важливо подбати про те, щоб дитина сформувала адекватне уявлення про смерть та знала, що у таких ситуаціях необхідно подбати про себе. Багато батьків бояться розпочинати таку розмову через страх, що це може сильно вразити дитину. Проте найбільше вражає дитину невідомість. Тому варто відкинути всі страхи та сумніви, та підготуватися до розмови про смерть.

Психологиня Світлана Ройз дала декілька порад батькам та пояснила, як правильно розповісти дітям про смерть близької людини. У нашій статті на luchanka.info ми розповімо з чого слід розпочати таку розмову та як підготуватися до неї.

Як розпочати розмову про смерть?

Дорослим важливо перед тим, як розпочати розмову про смерть із дитиною, самим зміцнитися та заспокоїтися. Йдеться про емоційний стан: важливо бути спокійним та зосередженим. Для розмови з дитиною про смерть луцькі психологи рекомендують, насамперед, зайняти зручне положення, щоб запевнити дитину у власній зосередженості та спокою. Розмова про смерть – складна, але дуже важлива тема і варто, щоб найрідніші люди розповіли дитині про це. Перед тим як повідомити дитині про смерть близької людини, важливо подумати про наступне:

  • Якщо вас гризе сумління, чи варто дитині розповідати про смерть, не сумнівайтесь: говорити потрібно. Чим швидше, тим краще. Адже наші невербальні сигнали видають наш стан та те, що ми приховуємо. Це може викликати тривожність та неспокій у дитини.
  • Говорити з дитиною про смерть повинна та людина, якій вона довіряє, до якої вже сформована довіра та опора. Важливо, щоб старший витримав емоції дитини, та правильно підтримав її у мить розпачу.
  • Говоріть дитині правду. Відмовтесь від «він полетів у небо», «він міцно заснув», «він спостерігатиме за тобою» і тд. Ці метафори є незрозумілими для дітей віком до дев’яти років. За кожною такою метафорою стоїть образ, який дитина малює в своїй уяві. Сформулюйте правильне уявлення дитини про смерть. Важливо, щоб вона розуміла, що таке смерть, що померлий вже ніколи не повернеться. Метафоричні домальовки згодом можуть перетворитися у фобії.
  • Обов’язково скажіть від чого померла людина, але без особливих подробиць. Варто зробити акцент на тому, що в смерті ніхто не винен. Дитина не повинна думати про те, що її емоції чи думки могли спричинити смерть іншої людини.
  • Будьте готовими до того, що дитина не зрозуміє вас. Переконайтесь, що ваші слова дитина сприйняла без інших домальовок.
  • Під час розмови про смерть говоріть повільніше, ніж зазвичай. Спостерігайте уважно за реакцією дитини, за її рухами, мімікою.
  • Не старайтесь зберігати незворушність. Дитині важливо бачити ваші щирі емоції та почуття. Можете повторити дитині, що вам складно, боляче та страшно, але всі негаразди ви обов’язково подолаєте разом.
  • Не забувайте, до мислення дитини переважно егоцентричне. Тому часто дитина може розлютитися на померлого через те, що він її залишив. Не дорікайте дитині в егоїзмі, дайте можливість позлитися. Проте варто переконати дитину в тому, що померлий не покинув її навмисне.

Пам’ятайте, що з дитиною важливо говорити як і про смішні, так і про сумні історії. Подбайте про те, щоб образ померлої людини був реальним, а не ідеалізованим. Після розмови про смерть із дитиною важливо зберігати її звичний режим дня. Продовжуйте жити у звичному руслі, займайтесь, грайтесь та проводьте багато часу з дитиною, щоб вона максимально легко перенесла смерть близької людини.

.,.,.,.