До весілля наші предки з давніх-давен ставилися з особливою увагою та відповідальністю. Усе придумували до деталей: незамінною частиною обряду був наряд – образ нареченої та нареченого. Волинський стрій споконвіків мав свій унікальний стиль, який відрізнявся від строю інших регіонів. Відповідно і весільне вбрання волинських молодят минулого наділене особливими деталями, які відрізняють його від інших.
У нашій статті на luchanka.info ми розповімо про найпопулярніші весільні тенденції волинян минулого.
Унікальні риси весільного вбрання волинян
Весілля для волинян – це було справжнім святом, до якого ретельно готувалися заздалегідь. За давніми повір’ями речі, виготовлені власноруч, мали особливу магічну силу. За традиціями на Волині дівчина вишивала самостійно сорочку для свого нареченого виключно білими нитками. Відповідно і наречений повинен був подарувати коханій щось з одягу.
У весільній обрядовості волинян велику роль відігравали і прикраси. Під час заручин молода віддає перстень нареченому, зав‘язуючи червону китайкову стрічку до коміра сорочки, за що молодий повинен дати їй викуп. До цієї традиції наречені обмінювалися віночками, які також відігравали важливу роль у традиційному весільному вбранні волинян.
Під час усього весілля головні убори були чи не найважливішим елементом образу молодят. Шапку молодого густо прикрашали букетом барвінком. У багатьох регіонах Волині наречена окрім сорочки готувала і шапку молодому. Під час весілля на Волині молода одягала вінок зі свіжого барвінку та прикрашала його стрічками.
Волинські весільні вінки за формою нагадували шапку: їх густо оздоблювали намистами, гілками вічнозелених рослин, пір‘ям та китицями з бавовни. Вінок завжди відігравав роль найсильнішого оберега та був символом добробуту у новоствореній сім’ї.
Важливим елементом весільного образу на Волині також був плечовий одяг. Зазвичай це був кожух, який специфічно використовували у весільних обрядах. Молодята одягали кожух тоді, коли поверталися з церкви після шлюбу. Із вивернутим кожухом їх зустрічала мама нареченої, бажаючи своєму зятю добробуту та багатства. Волиняни також вірили, що вивернутий хутром назовні кожух надавав молодим сил родючості.
За волинськими традиціями, молода на весіллі обов’язково повинна одягнути вбрання червоного кольору, яке символізувало щасливе сімейне життя. Це могла бути червона спідниця, горсет, очіпок чи хустка. У молодят, згідно до збережених фотографій, завжди у руках ікони з рушниками. Вони немов частина образу. Парубки на весілля одягалися в вишиту сорочку, а молода – білу фату.
Як застібку для коміра сорочки молоді використовували «шпоньку» – металеву прикрасу у вигляді двох кілець, які були поєднані між собою штифтиком.
У багатьох районах Волині була традиція декорувати одяг аплікацією. Таким чином прикрашали сорочки, плати, притулки та фартухи. На біле полотно називали смужки різних кольорів, імітуючи ткані узори.
Вишиті сорочки як обов’язковий елемент весільного образу
На весілля дівчата одягали білі вишиті сорочки з домашнього полотна. Вишита сорочка була обов’язковим атрибутом у весільному образі волинських молодят.
У холодні пори року надягали «кусан» зверху – кофту з вовняної тканини. Спідницю «літник» ткали з багатьох різнокольорових смуг. Наречені з Волині також робили зачіски: волосся закручували на «кибалку», а потім прикривали її вишитою хусткою або вінком.
Вишита сорочка для молодика була щита з відкладнии широким коміром. Сорочку носили поверх штанів. Для вишиванок волинських молодят були характерними червоні геометричні орнаменти. Чоловіки також одягали барвисті пояси з китицями у вигляді бахроми.
Весільний образ для волинських молодят минулого був не лише одягом, але й символом та оберегом, саме тому його складали з особливою увагою та любов’ю.
