Часто чуємо фразу: «мода циклічна», тобто те, що є популярним зараз, було справжнім трендом ще століття тому. Чи це дійсно так? Пропонуємо ознайомитися разом з luchanka.info з найпопулярнішими модними тенденціями минулого та дізнатися, як одягалися лучани наприкінці дев’ятнадцятого та на початку двадцятого століття.
Імперія Романових: основні тенденції моди цього періоду
Дев’ятнадцяте століття – це час активного технічного прогресу. Окрім змін у соціальному житті лучан відбуваються апгрейди і у побуті та моді. У цей час повернувся інтерес до спорту, жінки мали можливість проявити себе у науці, мистецтві, промисловості на рівні з протилежною статтю. Відповідно такий прогрес та зміни в соціальному устрої супроводили зміни ідеалу краси. Модним на той час було поняття «ділової особистості» – це освічена, мудра, креативна та вольова людина.
Мода наприкінці дев’ятнадцятого століття продовжує деякі тенденції минулого. У цей час зароджується популярний зараз стиль «модерн». В одязі його особливими рисами є асиметричні лінії, S-подібний силует, який огортає фігуру, а не обтягує її. Такий одяг відрізнявся функціональністю та креативністю. Жінка в такому образі ніжна, жіночна та приваблива. Волиняни не пасли задніх і також розпочали наздоганяти всі європейські тенденції. Проте образ волинських жінок та чоловіків наприкінці дев’ятнадцятого століття був скромним, у порівнянні з європейськими вподобаннями.
Волинські модниці одягалися скромно, нелегковажно. Сукні та верхній одяг були настільки закритими, що оголеними залишалися лише руки та обличчя. Популярним на той час був комірець із високою стійкою та довгий рукав. Незважаючи на скромність такого образу, він відрізнявся елегантністю та вишуканістю.
Сукні мали переважно довгі і прямі спідниці з турнюром позаду. Їх часто щедро оздоблювали мереживом, різною вишивкою, доповнювали декоративними шнурівками чи яскравими стрічками. Такий стиль дозволив підкреслювати елегантну пишність зони декольте, робив стегна та талію більш тонкою (для цього волиняни часто використовували корсети).
Найпопулярнішими аксесуарами на той час вважалися капелюшки різноманітних форм, часто до них додавали штучні квіти чи оздоблювали пером страуса. Будь-який образ гармонійно доповнювали і парасольки переважно темних та нейтральних кольорів із ручкою-палицею – їх носили зазвичай у холодні пори року. Літом волинські модниці користувалися невеликими парасольками, які були оздоблені рюшами чи мереживом. Вони чудово захищали від надмірного сонячного проміння, при цьому пасували до будь-якого наряду.
Як і європейські, волинські жінки на той час докладали безліч зусиль та ресурсів для того, щоб підкреслити свій статус та довести, що жінка – це не просто робоча сила, а краса, вишуканість та привабливість. «Краса потребує жертв» – саме так можна охарактеризувати найпопулярніші тенденції моди наприкінці дев’ятнадцятого століття. Виснажливі та болючі корсети, довге шнурування високих чобітків, вкладання волосся у різні об’ємні зачіски з накладними шиньйонами. Аби зробити зачіску з довгого волосся, потрібно було витратити не менше двох годин. Використовували для них і різні прикраси: есери, егретки, низки перлів, гребні та шпильки, заколки та гребінки, шовкові та оксамитові стрічки з брошками, квіти та мереживо.
Звісно що терпіння та сили жінок швидко вичерпалися і саме в цей час почали відбуватися чи не найбільші битви і протести жінок, аби в прямому значенні розпочати дихати на повні груди. Вже на межі дев’ятнадцятого та двадцятого століття відбулися значні зміни в конструкції та вигляді корсетів, аби хоч якось «звільнити» жінок.
Згодом корсети почали одягати лише під сукні, щоб надати фігурі легкого нахилу вперед, тим самим відкриваючи лінію декольте. Вже у 1907 році популярний силует знову зазнає змін: модною вважалась видовжена фігура, подібна на тубус. Для цього корсети розпочали одягати на верхню частину стегна. Він завдавав ще більше дискомфорту та навіть спричиняв біль при ходьбі чи сидінні. На щастя, тоді швидко придумали альтернативу старим корсетам: замість твердих ребер китового вуса почали використовувати гнучкі матеріали, які не давили на тіло.
Воєнні роки: як змінився образ лучан?
У воєнні 1914-1918 роки знову відбулися зміни в тенденціях моди. Цей період приніс волинянкам більше волі та свободи: популярними стали сукні, які не перешкоджали рухам. Відповідно з’явилися і нові корсети, які стали символом сильної та сучасної жінки: ліф і пояс були окремими частинами, а не одним цілим.
Тоді, коли жіночі образи впродовж століття зазнавали багатьох змін, чоловічий костюм був стабільним. Він, як і раніше, складався з піджака, жилета та брюк. Проте у воєнні роки він стає менш яскравим, більш скромним, суворим та однотонним.
Популярними на той час були чоловічі короткі стрижки з різними проділами. Така зачіска мала французьке походження та навіть мала назву «à la Capoul» (коріння назви похіть від імені відомого французького оперного виконавця. Чоловічі зачіски вражали охайністю, акуратністю та гладкістю.
Все більш популярними серед волинських чоловіків у воєнний час стали бакенбарди. Вони не лише урізноманітнювали зачіски, але й підкреслювали статус чоловіка. Не обійшлось і без вус та борідки: чоловіки переважно мали бороди форми еспаньйолок, мало де можна було зустріти мужчин із об’ємними бородами.
Наприкінці війни поступово почала приходити мода на повністю голені обличчя. Чоловіки почали вкорочувати волосся і носити різноманітні капелюхи, які відрізнялися формами та розмірами. Циліндри, як і завжди, були ознакою заможного становища волинян.
Мода міжвоєнного Луцька
Перша світова війна стала великим потрясінням для тогочасного суспільства. Відповідно змінилось практично все: не лише зовнішній вигляд жінки, але й її характер та поведінка. Саме тому змінилась і мода у міжвоєнний період.
Насамперед великих змін зазнав жіночий силует. Мода двадцятих років двадцятого століття базувалася на чітких геометричних лініях. Із жіночого гардеробу нарешті зникли корсети, довжина спідниць стала дещо коротшою, лінія талії була пониженою. Такі зміни відразу полегшили рутину волинських жінок.
Жінка у міжвоєнний період старається всіма способами проявити своє «Я», добитися високих цілей та підкреслити андрогінність. Тому модні волинянки починають позичати деякі елементи одягу з чоловічого гардеробу і разом із цим активно освоюють їхні професії. У міжвоєнний Луцьк модною вважалася сильна жінка, при чому її сила повинна була проявлятися не лише у діях чи в характері, але і у зовнішньому вигляді. Гардероб жінок продовжував містити велику кількість суконь, проте він поповнився і стильними костюмами. Тут можна побачити перегук із сучасними тенденціями моди: брючний костюм є незамінним елементом гардеробу жінки двадцять першого століття.
Популярними тенденціями моди була плісировка, наявність дрібних складок та декоративного оздоблення. Щодо верхнього одягу, то переважали пальта переважно прямого крою, рідше звуженими до ніг. Часто його доповнювали хутряним комірцем або додавали його на манжети.
Еталоном краси та жіночності у міжвоєнний період була жінка одягнена в стримане пальто, пряму чорну спідницю, акуратні черевички та беретку, яку часто доповнювали брошкою або шарфом. На Волині жінки в більшості доповнювали образ хусткою, яку зав’язували на голові, одягали більш грубе взуття, панчохи з шерсті. Щоденним модним аксесуаром була плетена сумка.
Саме у міжвоєнний період популярними стали капелюхи з невеликими полями, капелюхи у вигляді дзвіночків та беретки різноманітних форм. Головні убори продовжували прикрашати стіжками, стрічками з різних тканин, штучними квітами, брошками, булавками та навіть блискітками. Змінилась і жіноча стрижка: популярним було коротке волосся, укладене хвилями. У гардеробі волинських жінок переважали елегантні туфельки на невеликому стійкому каблуку, або черевички та чобітки з блискавкою.
Міжвоєнний Луцьк – це період контрастів. Незважаючи на складне економічне положення та бідність населення, лучани на старих фотографіях завжди усміхнені, стильно та вишукано вдягнені. Ось декілька цікавих фактів про можу і стиль цього періоду:
- У залежності від того, наскільки сильно кошлатилась спідниця, зростала потреба у панчохах. У 20-ті роки волинські модниці розпочали масово носити шерстяні панчохи, які часто прикрашали вишивкою на колінах. Справжньою мрією тогочасних панянок були панчохи з ніжного шовку. Саме тоді було винайдено штучний шовк, який має назву рейон. Проте він дещо відрізнявся від натурального шовку: він блищав тоді як справжній шовк гарно переливався. Тоді жінки почали креативити і пудрили панчохи, щоб зменшити їх блиск і не видати їхню штучність;
- у 20-х роках модним відкриттям став трикотаж. Тоді з цього матеріалу почали виготовлювати практично будь-який одяг: як і пальта, так і купальники чи білизну;
- у міжвоєнний період жінки стали частіше відвідувати салони краси. Тоді макіяж став незамінним елементом будь-якого образу;
- через дефіцит ошатних тканин після війни, волиняни почали все більше займатися рукоділлям. Майстерність вишивки українських жінок цінувалась у всій Європі та мала великий успіх.
Чоловічий стиль не зазнав таких змін, як жіночий, проте помітним стало зменшення буржуазного одягу в повсякденному житті лучан. Чоловіки почали менше носити прямі пальта. Натомість модною альтернативою став чорний піджак із жилетом та чорні брюки в смужку (при цьому вони були іншого відтінку, ніж піджак). Змінив свій вигляд і костюм: колір та крій відрізнявся від попередніх тенденцій. Чоловіки також відмовилися від булих сорочок у щоденному образі. На зміну їм прийшли кольорові сорочки з меншим комірцем. Краватка на той час була єдиним яскравим елементом образу.
Поступово вводився спортивний стиль одягу. Популярним поєднанням були широкі укорочені брюки з гольфом. Свої образи волинські чоловіки доповнювали курткою, коротким плащем чи теплим светром, у залежності від погодних умов. Літом лучани надавали перевагу сорочкам на короткий рукав, навколо шиї зав’язували шарф, продовжували носити капелюхи та взуття з подвійною підошвою, яке не промокало навіть за сильного дощу. Луцька інтелігенція у міжвоєнний період під час урочистих подій одягає смокінг, який є подібним до сучасних.
Витончений стиль лучан у 50-ті роки СРСР
У Європі 50-ті роки СРСР часто характеризують добою витонченого, елегантного та стриманого стилю. Образ жінок був надзвичайно скромним через труднощі післявоєнної економіки. Одяг виготовляти з штучних дешевих тканин, вже менше почали прикрашати його деталями та яскравими елементами, а самі фасони одягу були максимального простого крою. Повернулись у моду сукні з довгими рукавами та спідниці кльош. Такі сукні переважно доповнювали жакетом. Також стали популярними лінії силуету, які робили фігуру більш м’якою та жіночною. Проте не відмовились і від грубих елементів образу: носили високе взуття на пробковій або дерев’яній підошві та габаритні сумки на плече.
Популярними жіночими стрижками були об’ємні зачіски з валиками. Таку зачіску робили з волосся середньої довжини, а кінці підкручували до середини. Найпоширенішим головним убором радянської жінки була косинка. Саме в період 50-х років СРСР популярним став білий колір волосся. Аби досягнути якомога світлішого відтінку, жінки часто використовувати хімічні розчини. Макіяж також зберігся в образі: яскрава червона помада гармонійно доповнювала однотонні повсякденні образи.
Змінилась і чоловіча мода. Головною умовою образу була його функціональність та зручність. Саме тому популярними у 50-ті роки став двобортний піджак з видовженими широкими лацканами. Чоловіки виглядали більш стрункими завдяки приталеним піджакам та звуженим до низу брюкам. Тоді лучани почали відмовлятися від головних уборів і найближчим часом це переросло у модну тенденцію.
Лучани здавна виглядали стильно та елегантно. Ознайомившись із тим, як одягались волиняни в минулому, можна підтвердити той факт, що мода – циклічна.
