Яскрава бунтарка на зламі століть: історія міщанки Ґабріелі Запольської

Ґабріеля Запольська (Марія Ґабріеля Корвін-Піотровська), акторка та письменниця, родом з Підгаєць Луцького району. ЇЇ називають яскравою представницею волинського бомонду другої половини XIX та початку ХХ століття. Історія її життя та діяльності у матеріалі на luchanka.info.

Сім’я та навчання  

Народилася Ґабріеля Запольська 30 березня 1857 року. Вона є представницею міщанської родини, що мешкала у селі Підгайці. Її батьком був досить заможним міщанином у місті. Мати майбутньої актриси була колишньою танцівницею варшавського балету. 

Ґабріеля навчалася у рідному домі, нетривалий час — в установі Sacré Coeur. Згодом їй довелося також отримувати знання й у Львівському педагогічно-науковому інституті.

Заміж вона вийшла за лейтенанта царської армії Константа Шнєжко-Блоцкого. Урочиста подія відбулася у 1876 році. Шлюб не був тривалим, оскільки заміжжя її було фактично нав’язане волею батьків. Ґабріеля пішла від чоловіка. У 1888 році подружжя вирішило розлучитися. 

Акторська діяльність 

Волинянка ще до розлучення з чоловіком вирішила підкорити сцену. У 1882 році вона активно виступає в театрах Львова, Кракова та Познані. Долучається й до мандрівок галицьких труп.

Ґабріеля тривалий час вважала, що її майстерність та професійність належним чином не оцінюють. Конфлікти з колегами у неї були, тому у 1889 році жінка ухвалює рішення змінити своє життя і переїздить в Париж. На її рішення частково й вплинуло розлучення, яке відбулося рік тому.

У французькій столиці Запольска виступає на сцені всесвітньовідомого “Вільного театру”, що робить її дуже популярною. Згодом вона є учасницею трупи модерністичного Théâtre de L’Oeuvre. Робота у колективі триває 5 років.

Акторка з Волині все ж у Франції на тривалий час не затримується. Ґабріеля повертається до Варшави, де у неї було чимало роботи. У Варшавському урядовому театрі вона й надалі успішно працює. 

Письменницький талант 

Ґабріеля поступово змінює амплуа, відкриває у собі письменницький дар. Від акторської діяльності міщанка не відмовляється. 

Літературна творчість їй подобається. Письменництво згодом впливає на її життя досить кардинально, настільки, що Запольська вирішує взяти псевдонім. Світ вперше дізнається про ім’я Ґабріелі Запольської. Під цим псевдонімом виходять оповідання “Один день з життя троянди”. Читачам стиль написання одразу сподобався. Твори “Малашка”, повісті “Кашька-Каріатида” та “Переддень пекла” виходять наприкінці 80-х років. 

У подальшому Запольська стає авторкою значної кількості творів драматургії та новел. Особливої популярності на той час набирає “Мораль пані Дульської”. 

Письменниця у своїх роботах головними робила заборонені теми. Це дозволяє їй набути більшої популярності. Скандальною повістю виявилася “Про що не говорять”. У ній авторка розмірковувала щодо венеричних захворювань та проституції. 

У 1914 році опублікована робота “Про що не хочуть навіть думати”. Письменницю згодом почали звинувачувати у аморальності. Також покалічені долі людей Запольська передала у романах та п’єсах.

Єврейська культура була не менш цікавою для письменниці. Вона активно виступала проти антисемітизму. Її повість “Антисеміт” була опублікована у тижневику Życie. Життя єврейського населення доволі детально зображено населення в п’єсах “Йойне Фірулкес” та “Малка Шварценкопф”. Зверталася також до теми патріотичної боротьби поляків — п’єси “Сибір” та “Той”. Проявляла інтерес до ідей соціалістів у романі “Зашумить ліс”, який вийшов у 1899 році, п’єсі “В Домброве-Гурнічій”.

Варто відзначити й організаторські здібності міщанки. У 1900 році вона засновує Незалежний театр. Вже за два роки під її керівництвом розпочала роботу акторська школа.

Ґабріеля Запольська померла 21 грудня 1921 року в місті Львів. Знаменита волинянка похована на Личаківському цвинтарі.

.