Етнографічна група українців – волиняни, які мешкають на Волині, споконвіків мали свої характерні особливості вбрання. Вони відрізняються від строю інших регіонів України, а це значить, що потребують детальнішої уваги. Тому у нашій статті на luchanka.info ми розповімо про традиційний волинський стрій, як він виглядає, та чим же відрізняється від строю інших українських регіонів.
Особливості жіночого та чоловічого одягу волинян
Волиняни споконвіків звертали особливу увагу до свого вбрання: придумували свій образ до деталей, доповнюючи його багатьма елементами. Ще декілька століть тому волиняни виробили свій унікальний стрій, не схожий на інші.
Чоловіки мали свій традиційний образ: серм‘яги (верхній демісезонний одяг) брунатного кольору, рідше носили верх світлих або темних відтінків. Серп‘яги були обшиті червоними шнурами бля коміра, рукава та на великих кишенях. Головними уборами були суконні або баранячі шапки, які також були густо обшиті червоними шнурами. Чоловічі серм‘яги також містили каптурі, які носили у холодну або дощову погоду на голові. Традиційним чоловічим взуттям волинян були чоботи. Також популярним елементом одягу були широкі червоні пояси, які чоловіки носили як і на свята, так і на кожен день.
Жіночий традиційний стрій волинянок також мав унікальні риси, які відрізнялися від інших регіонів. Волинянки полюбляли високі підбори, особливо чоботи червоного або яскраво жовтого кольору. Невід’ємною частиною гардеробу волинянок були спідниці різних кольорів у клітинку. Незалежно від віку волинянки часто носили спідниці з плахтами: одну ззаду, а іншу спереду. Волинські дівчата полюбляли носити свіжі квіти на голові. Із них робили вінки, або вплітали у волосся. Натомість жінки носили кольорову хустку, або намітку, яка була повністю обшита на кінцях. Жіночі сорочки були обшиті білими, червоними або голубими кольорами на комірі та рукавах. Проте волинянки у свята любили вдягатися по-особливому: поверх традиційного строю вдягали бекіше (довге щільне пальто) з блакитного сукна, або чорних та сивих баранів.
Вишиванки волинського строю: особливості
Вишиванка була незамінною частиною гардеробу як і жіночого, так і чоловічого. Сорочки переважно виколювали ножем вручну. Сорочка волинян складалась із багатьох складних елементів: стану, рукавів, уставки, цвиклів (клинків, які знаходились під рукавами), комірів та чохлів.
Комір вишивки був викладеним та запинався на спеціальну шпонку, яку виготовляли з олова. Шпонка містила скельце або «жичку» – невелику смужку з бавовни червоного, або зеленого кольору. Волиняни дуже любили використовувати ці кольори у своєму строї. Молоді незаміжні хлопці носили сорочки, які були вишиті на комірах, пазухах та чохлах. Чохли на вишиванках запиналися на ґудзиках, які волиняни найчастіше виготовляли власноруч із сирових ниток. Чоловіча вишиванка волинян була вишита червоними нитками. Часто до них додавали чорні нитки, оздоблюючи сорочку різноманітними геометричними узорами.
Як одягалися чоловіки на Волині?
Чоловічий стрій на Волині мав низку характерних особливостей, на які слід звернути детальну увагу. Він складався з сорочки, яку виготовляли з льону або коноплі, щільних полотняних штанів, крайки та «мегерки» – суконної шапки. На свята чоловіки на Волині одягали свиту з власноруч зробленого сукна.
Зимою чоловіки носили штани з тканого сукна у двох кольорах: чорному та брунатному. Узор штанів був у ромбах. Незамінним елементом чоловічого гардеробу у холодну пору року був традиційних кожух. Зверху на нього чоловіки вдягали сіряк (одяг до стану, який накладають зверху). Згодом «мегерку» замінила бараняча шапка. Чоботи також появилися пізніше у чоловічому гардеробі волинян, їх попередниками вважаються постоли.
Чоловічі штани волинян мали доволі складну конструкцію: 2 колоші та клинок посередині. Не забували і про очкур – пояс або шнур, яким стягують штани або шаровари для надійного підтягування.
Сіряк виготовляли з білого свита, згодом популярними стали темно-брунатні відтінки. Через деякий час волиняни почали використовувати чорні сіряки. Задня частина чоловічого строю була фалдована. На самому початку існування традиційного чоловічого строю сіряки мали округлий комір та декілька накладних манжетів. Потім популярними були коміри-стійки. Чоловічий стрій на Волині містив низку деталей, на які звертали велику увагу. Важливо, щоб кишені, пояс, манжети та пояс були обшиті чорною або кольоровою ниткою. Згодом на заміну поясу прийшли крайки, які могли бути у різних кольорах: від яскравих до темних.
Обов‘язковим елементом образу давніх волинян були і кожухи. Кожухи волинян не схожі на інші: їх вишивали в білому кольорі та робили великий чорний комір із бавовни. Часто чоловічі кожухи обшивали вишивкою, особливо такі елементи, як: комір, кишені, пас тощо. Обов’язковою деталлю кожуха були помпони, які прикріплювали до пасу. Сорочки та штани у давнину волиняни шили власноруч удома, а от сіряки та кожухи – кравці та кушнірі. Зазвичай їх шили на замовлення. Часто волиняни купували верхній одяг на ярмаркахч
Цікавим елементом чоловічого строю волинян були шапки-мегерки, які шили з домашнього сукна. Чоловіча мегерка складалася з двох частин: верху та отоку. Верх мегерки переважно був квадратним. Їх часто прикрашали невеликими бубляхами з фарбованої у яскраві кольори вовни.
Образ волинської жінки: із яких деталей складався жіночий стрій?
Жіночий стрій волинян, як і чоловічий, містив у собі низку деталей, був складним та різнобарвним. Він складався переважно з сорочки, спідниці, фартуха та обов’язково з яскраво червоних коралів. Жінки носили свити та кожухи ідентичного крою, як і чоловіки. Не відрізнявся і крій сорочок, відмінною рисою жіночих сорочок волинянок була їх довжина: вони були по самі кісточки. Деталі, вставки, рукави, а потім і комір були повністю вишиті.
Спідниці волинянок були ткані власноруч: їх ткали з тканини одного або більше кольорів. Спідниці волинських жінок мали назву «літник». До кожного літника був фартух їх полотна, знизу перетканий червоними нитками.
Популярним головним убором волинянок були черець та тонка лляна намітка. Згодом їх замінила квадратна хустка, які рукодільниці робили вдома власноруч. До хусток часто пришивали «бубляхи», які візуально нагадують ґудзики. Традиційний волинський стрій згодом складався з вовняних «тернових», які носили на полотняних хустках. Їх скручували та пришивали до них «бубляхи», створюючи так званий віночок.
Наречені волинянки обов’язково одягали вінок із фарбованого пір‘я та бубляхами. Усю голову густо прикрашали штучними квітами, які робили власноруч із паперу, ниток або соломи. Вінок молодої оздоблювали довгими стрічками, які досягали до землі.
Волинянки взували чоботи, вибиті жовтими цвяхами. Постоли найчастіше робили з лика та закріплювали на нозі за допомогою шнурків або ремінців.
Як змінився волинський стрій після Першої світової війни?
Перша світова війна дещо змінила волинський традиційний стрій, який до того не змінювався століттями. Вплив європейської культури було відчутно практично в усіх регіонах України. Стародавня вишивка заволоччю замінилась на вишивку хрестиком або гладдю. Волиняни відмовились і від геометричного орнаменту, натомість з’явився рослинний. Особливо популярним на Волині був пташиний принт. Традиційний червоний колір волинської вишиванки змінився на чорний. Узори вишиванок швеї «позичали» з серветок та рушників, які привозили з-за кордону. Волинський стрій, хоч і зазнав значних змін, залишається абсолютно унікальним та неповторним.
