Акторка Ольга Бєльська успішно виступала на театральній сцені. Вона була щасливою і радісною жінкою, реалізованою як у професійному, так і в особистому житті. Успішний творчий шлях волинянки зробив її справжньою знаменитістю у польському кінематографі. Телеглядачі асоціювали її в першу чергу з роллю Агати Островської в серіалі “Чорні хмари”, пише luchanka.info.
Навчання та перші творчі кроки
Ольга Бєльська (справжнє прізвище – Сороколетова) народилася у Ківерцях 4 грудня 1922 року. Інформації щодо її дитинства та юності у дослідників недостатньо для публікації розширеної біографії.
У 16 років дівчині вдалося поступити до Державного інституту театрального мистецтва у Варшаві. Вона навчалася на театральному факультеті у 1938–1939 роках. Згодом звичне життя припинилося, адже розпочалася Друга світова війна. Все ж Ольга й надалі навчалася у підпіллі.
Дебют на сцені відбувся 1 лютого 1946 року. До цього передував непростий процес навчання. Вже в перші роки відповідні уроки та курси проходили дуже інтенсивно. Студентка навчалася правильно пересуватися сценою, розпізнавати простір та виконувати правильну поставу. Використовувалися різні види вправи для роботи з тілом. Ще один важливий елемент — почуття, або навички слухати, спостерігати і дивитися, торкатися і відчувати предмети, помічати відчуття запах і смак. Ольга успішно пройшла випробування. Для цього вона виконувала так звані вправи в елементарних акторських завданнях.
Паралельно проводилися заняття зі сприйняття свого голосу та фіксації його природних якостей. Майбутня знаменитість активно брала участь в уроках, які засновані на дихальних вправах, фонаційних вправах та артикуляції.
Близькість у розумінні та інтерпретації літературного матеріалу, використання сучасної прози, дали змогу ідентифікувати себе. До 1949 року акторка виступала до Польського Театрі у Познані.
Краківський період
Життя та творчість у Кракові дослідники характеризують як певний етап розквіту кар’єри Ольги Бєльської. Вона все активніше віддає себе роботі та здобуває славу у театральній галузі.
Після дебюту була роль Марії в “Вечорі трьох королів” Шекспіра. Згодом молода актриса отримала безвідмовну пропозицію грати на сцені потужного Театру імені Юліуша Словацького у Кракові.
Її найвідоміші ролі того часу це Сюзанна в “Весіллі Фігаро”, Юстина в “Чоловік і жінка”, Марія Антонівна в “Ревізорі”. Саме тоді Ользі вдалось попрацювати з найвідомішими режисерами та акторами Польщі.
У цей період часу на її діяльність починають звертати відомі режисери. Поступово починається робота у кінематографі.
Режисер Еміль Чаберскі дозволив проявитися її таланту. Вона грала ролі, які приносили їй задоволення від гри. Бєльську вже тоді називали чудовою та перспективною актрисою.
Перші ролі
У 1948 році вона бере участь у екранізації твору “Сон літньої ночі”, де грає роль Гермії. Це можна назвати першим вступом у кіно.
“Автобус відправляється о 6.20” – перша кінострічка Ольги. Фільм вийшов на екрани у 1954 році. За три роки вона зіграла у роботах “Справжній кінець Великої війни” та “Дощовий липень”.
У цей період глядачі починають обговорювати кар’єру актриси. Ольга зберегла свою витонченість і красу до останніх років. Хоча вона була вже не дівчиною, а зрілою красунею, чоловіки на неї постійно звертали увагу.
Фільм “Чорні Хмари”
У 1973 році на екрани вийшла кінострічка “Чорні Хмари”. Саме цей серіал згодом їй приніс найбільшу популярність. Телеглядачі завжди у подальшому асоціювали її в першу чергу з роллю Агати Островської.
Сюжет “Чорних хмар” переносить глядача в другу половину XVII століття. У той період Річ Посполита спустошена та ослаблена після нещодавнього шведського вторгнення. За наслідками підписаних договорів стає незалежною Пруссія, яка до 1525 року була васалом Польщі. Це не усім подобається, у Польщі виникає опозиція метою якої є приєднання Пруссії до Речі Посполитої.
У стрічці одним із змовників нового перевороту є міщанин Ян Столпецький, роль якого виконав актор Анджей Глосковський. Схоплений людьми губернатора фон Гольштейна, він засуджений до страти. Полковник Кшиштоф Довгірд (Леонард Петрашак), польський шляхтич і офіцер прусської армії, протестує проти цього вироку. Місцевий керівник все ж підтверджує свій вирок. Заплутаний план врешті так й не реалізується. Загін полковника розбивають драгуни капітана Заремби (Станіслава Нівінського), які прибули до міста, а сам Довгірд потрапив у полон. На допомогу полоненому приходить його вірний отаман Кацпер Пільх (Ришард Петруський). Разом вони виходять із в’язниці та тікають до Польщі, щоб зустрітися з королем у Варшаві та попросити в нього допомоги.
Перший польський серіал під знаком “плаща і меча” назвали авантюрно-пригодницькою історією для глядачів будь-якого віку. Сценарій, хоча і навіяний реальними подіями, але не зовсім вірний історичним реаліям, а головне – це погоні, засідки, дуелі і, звичайно, кохання. Режисер серіалу – Анджей Конік, один із найкращих польських телевізійників.
Серіал знятий за сценарієм Антонія Ґузінського та Ришарда Петруського, а в акторському складі – найкращі та найпопулярніші польські актори. Роль полковника Довгірда виконав Леонард Петрашак. Його вірного слугу Кацпера зіграв Ришард Петрускі, а Едмунд Феттінг зухвало зобразив демонічного маркграфа Кароля фон Ансбаха. Окрім них у серіалі були: Януш Закшенський (губернатор Ерік фон Гольштейн), Влодімєж Пресс (Діонізи), Кароль Страсбургер (Павло Одровонж), Мечислав Стоор (старшина Сітарж), Станіслав Нівінський (капітан Заремба), Сиґізмунт Кечик (Нємирич), Анна Сенюк (Магда Домарадзька) Старостецька (Анна Островська), Еміль Каревич (граф Пац) і Єжи Турек (Блажей).
Зйомки серіалу почалися в березні 1972 року і тривали до літа 1973 року. Загалом знімальна група провела на знімальному майданчику понад рік, працюючи в ательє в Лодзі, Баранові, Єпископському палаці в Кельце, в Тенчинеку, Кракові та поблизу Августова. Прем’єра “Чорних хмар” на TVP відбулася в грудні 1973 року.
Ольга Бєльська зіграла Аґату Островську, тітку Ґанни. Серіал був із захопленням сприйнятий глядачами і сьогодні є одним із найпопулярніших польських телевізійних творів.
Період 70-80-х
З 1957 року і до виходу на пенсію в 1989 році Бєльска була актрисою Театру-студії у Варшаві (до 1972 року мав назву Класичний театр). У 70-х роках вона зіграла найбільше ролей у кіно.
У 1975 році виходять одразу три стрічки за її участі. У кінотеатрах транслюють фільм CDN, у якому вона виконала роль службовиці. Згодом показують “Дім мої синів”, де їй дісталася роль гості на вечірці в Тадеуша Горецького та “Цими передвесняними днями” (власниця довоєнної квартири Кашиби).
У 1978-му році виходять стрічки “Зворотній квиток”, де Бєльська виконала роль гості на весіллі Антоніни і П’єра. Серіал “Життя на гарячому” також транслюють у цьому році. У стрічці вона вона зіграла Матильду Бюше, сестру Жака Буассана (в епізоді під назвою “Марсель”).
У 80-х Ольга з’явилася у фільмах “5 днів із життя пенсіонера”, “Похоронна церемонія”, “Запрошення”. Комедія “Спеціальна місія” була її останньою стрічкою. Робота вийшла у 1987 році.
“5 днів із життя пенсіонера”
Ще одна знакова стрічка у фільмографії актриси – “5 днів із життя пенсіонера”, яка вийшла у 1984 році. Це екранізація роману Єжи Стефана Ставінського під однойменною назвою. Режисером стрічки був Едвард Дзєвонський. Це перший польський фільм, знятий за допомогою електронного запису зображення.
У сюжеті йдеться про один день із життя варшавського пенсіонера між 22 і 26 грудня 1979 року. Стрічка демонструє його сімейні, соціальні та сусідські стосунки, а також подробиці соціальної ситуації в Польщі наприкінці правління Едварда Ґерека. Фільм представляє думки людини, яка підсумовує важке життя.
Кожен епізод міні-серіалу показує один день із життя пенсіонера Адама Бзовскі під час Різдва 1979 року. Колись він був цінним і постійно зайнятим планувальником, а тепер не знає, що робити. Час на пенсії, як відомо, сприяє підведенню життєвих підсумків; іспити совісті; роздуми, на які раніше не було часу. Згодом Адам почав звертати увагу, що у світі є не лише робота, прагнення до кар’єри та матеріальних благ, а й сім’я, наділена іноді незвичайною та яскравою історією, яка чекає, щоб її відкрили та запам’ятали.
Він дистанційовано спостерігає за життям, з тривогою бачить своїх рідних, які намагаються “гнатися за грошима” і платять за це дуже високу ціну. Адама також частіше бере участь у бійках у чергах і суперечках. Він дізнається багато цікавого про людей, яких, здається, знає багато років. Наприклад, до його рук потрапляє щоденник сусіда – єврея, що містить, драматичну розповідь про втечу чоловіка зі своєю п’ятирічною дочкою з варшавського гетто.
На думку критиків, фільм показує модель долі польського інтелектуала (народженого задовго до війни). Міні-серіал є першою польською постановкою, створеною методом електронного запису зображення. Він заснований на тому, що запис відбувається безпосередньо на магнітну стрічку, без використання плівки.
“Спеціальна місія”
Остання робота у фільмографії актриси – “Спеціальна місія”. У стрічці події відбуваються під час Другої світової війни.
Розвідника лейтенанта Кароля Романського планують перевести до окупованої німецькими військами Польщі. Його завдання знайти нацистський аеропорт під Перемишлем , де німці сховали скриню з таємничим подарунком для лідера Третього Рейху Адольфа Гітлера. Романські має доставити пакунок до штабу британських ВПС. Напередодні акції він знайомиться з кухарем Яном (роль виконав Кшиштоф Ковалевський), якого запрошує до себе, кухаря випадково впізнають за ним і відправляють у відрядження до Польщі.
У стрічці також зіграли й інші відомі представник польського кінематографу. Серед них – Мирослав Конаровський (Кароль Романський), Яцек Борковський (ад’ютант), Богдан Бер (групенфюрер СС Мюллер), Калина Єндрусік (актриса ревю), Ельжбета Панас (Ханя), Дорота Камінська – Ева Кокоцінська
Театральна робота у Варшаві
Найбільше Ольга Бєльська цінувала театр і саме з ним пов’язувала своє майбутнє. Глядачі були в захваті як від її таланту, так і від краси. Бєльська не дозволила себе обманути і мала можливість представити себе в дуже різноманітному репертуарі – вона добре впоралася з кожною роллю.
З самого початку їй усміхнулася доля. Вона працювала з найвидатнішими режисерами та великими акторами. Ольга змогла знайти себе на кожній сцені, у кожному місті.
З часом Бєльська все рідше з’являлася на сцені. Останні роки своєї кар’єри зірка кіно працювала у Класичному театрі у Варшаві. Поступово змінювався спосіб театрально гри, а Ольга не змогла в ньому знайти себе. Це вже не був її театр.
У столиці вона працювала кілька років – аж до виходу на пенсію, на яку вийшла у 1989 році – вона входила до колективу Театру-студії, створеного на руїнах легендарного Театру “Класик”. На жаль, вона не змогла знайти себе в новаторських постановках Єжи Шайни та Єжи Гжегожевського. Актриса грала епізодичні ролі.
Її чоловіком був Ольгерд Скригайло-Яцевич. У цей час він її всіляко підтримував та супроводжував у житті. В акторському середовищі Ольгерда називали “королем моди” міжвоєнної Варшави. Подружжя разом виступало на сценах театрів різних польських міст в післявоєнний період. Найвідоміша їхня спільна робота – “Чоловік та жінка” режисера Олександра Фредро. До цього додалися проблеми зі здоров’ям відомої волинянки; але вона ніколи не втрачала свого спокою і жила повним життям, оточена групою вірних друзів, підтримуваних люблячим чоловіком.
Думка колег
Колеги по театральній та кінематографічній сценах були для Ольги друзями. Багатьох вона дуже добре знала, оскільки доводилося постійно з ними працювати та спілкуватися.
З їхніх слів, знаменита уродженка Волині була уособленням радості життя – блискуча, позитивна і товариська, яскрава . З її уст ніколи не сходила посмішка. Актриса була віддана театру завжди. Також вона полюбляла карти, а спілкування з людьми приносило їй задоволення.
Де б не працювала знаменитість, завжди була в центрі уваги. Організаторським здібностям Ольги Бєльської можна було позаздрити, адже ні одна подія в театрі не відбувалася без її цікавих ідей.
Вона була позитивною людиною. Самі ж колеги актриси зазначали, що серед них є особистість, які покращує настрій оточуючим, розмовляє відверто навіть у найгіршому нервовому стані та завжди сповнена позитивної енергії. Таким людям живеться краще: у них міцне здоров’я, їхня робота ефективніша, у них хороші стосунки з сусідами.
Красиву, талановиту і витончену Ольгу називали втіленням радості життя. Весела, тепла, дуже товариська, дотепна, з великим інтелектом – саме таку характеристику давали їй інші представники кінематографу. Завжди усміхнена та перша в організації світських зустрічей. Незамінний організатор усіх ігор та вечірок у театрі. Вона любила театр, людей і карти.
Почуття гумору
Акторка до останніх своїх днів життя провела на сцені і навіть в пенсійному віці відрізнялася своїм відчуттям самокритичності та реальності. Вона рідко давала інтерв’ю, не любила шуму навколо себе, уникала всіх скандалів. Її шлюб з Ольгердом Яцевичем виявився дуже щасливим. Хоча актрису постійно переслідували шанувальники, приводів для ревнощів чоловікові вона не давала.
Ольга зберегла свою витонченість і красу до останніх років. Навіть після того, як вона вийшла на пенсію, не втратила почуття гумору. У неї був високий рівень кмітливості. Відчуття реальності в поєднанні з далекосяжною самокритичністю змусили її ефектно реагувати на компліменти. Колеги неодноразово у спогадах пригадували такі випадки.
Одного разу, коли Ольгу підвозив молодий водій, вона з вродженим почуттям гумору говорила: “Синочок, подумай, кого ти підвозиш. “Ти що, з глузду з’їхав? Пенсіонерку підвозити”.
Навіть коли їй було погано, вона запрошувала друзів на вино та бридж. Вона любила грати в карти.
Смерть
Актриса пішла з життя раптово і несподівано. Після виходу на пенсію переїхала на дачу на Зегжеське водосховище. Саме там у липні 1996 року сталася трагічна подія.
Вона вирішила поплавати в сусідній лагуні, зайшла у воду і знепритомніла. Через кілька годин знайшли її тіло. Відомій актрисі було 73 роки. Похована на цвинтарі Повонзкі у Варшаві.
Чоловік Ольги тривалий час не міг змиритися з її смертю. До кінця своїх днів (відійшов у вічність 13 березня 2003 року) він оплакував своє трагічно загибле кохання, з яким прожив майже півстоліття.
