Олена Іванівна Казимирчак-Полонська відома у світі як талановита науковиця у галузі астрономії. Вона тривалий час зосереджувалася на дослідженні руху малих тіл Сонячної системи. Особливу увагу приділяла вивченню комет. Попри заборони та арешти, все життя проповідувала християнство, пише luchanka.info.
Життєпис
Народилася Олена Іванівна Казимирчак-Полонська 21 листопада 1902 року. Вона виховувалася у сім’ї дрібномаєтного дворянина. Інформації щодо її дитинства практично немає. Зростала вона у волинському селі Селець.
ЇЇ життя на Волині було безтурботним. Вже тоді захоплювалися її гострим розумом. Гуманітарні та точні науки однаково були їй під силу. Дівчина володіла українською, польською, англійською та німецькою мовами.
Завершення Першої світової війни змінило геополітичну ситуацію. Волинь за Ризьким мирним договором 1921 року опинилася у складі Другої Речі Посполитої. Олена вирішила вступали до польського вишу у Львові. Для цього їй довелося перескладати іспити з усіх предметів.
Дівчині вдалося екстерном здати ще й чоловічий гімназіальний курс із латини та давньогрецької мови. У 1922 році вона вступила до Львівського університету Яна Казимира. Навчання тривало на кафедрі астрономії фізико-математичного факультету. Одночасно вона підробляла у судовій канцелярії клерком, щоб допомогти матері.
Під владою Другої Речі Посполитої
Навчання у Львові тривало з 1922 року по 1927 рік. У1928 році волиняка пішла працювати у Львівську обсерваторію. Відомий професор Міхал Камінський запросив її у 1932 році до Варшави.
Згодом вона розпочала працювати позаштатною асистенткою в астрономічній обсерваторії, яка функціонувала при Варшавському університеті. Полонська захистила докторську дисертацію у 19434 році. Робота стосувалася руху комет. Після цього отримала звання докторки філософії.
Казимирчак-Полонська у своїй роботі представила результати вивчення космічних об’єктів. Вона зазначила, що на рух комет, якщо порівнювати з астероїдами, впливають негравітаційні сили, що виникають у процесі наближення або віддалення комети від Сонця. Згодом вплив сонячне тепло вливає на поверхню комети, яка починає випаровуватися речовина. Внаслідок процесу випаровування починає виникає реактивний ефект. Це призвело до прискорення її ядра. Результати роботи показали, що прискорення може зменшуватися, але й також збільшувати швидкість руху комети. Траєкторія польоту навколо Сонця залежить від комбінації певної низки чинників.
Період війни
На момент нападу німецьких та радянських військ на Польщу пані Олена працювала у Львові в астрономічній обсерваторії. У 1941 році під час окупації вона ризикувала життям, коли рятувала польських офіцерів. Професорка видала їм документи, які засвідчують, що вони були стажистами обсерваторії, що дозволило їм залишити місто.
Пізніше разом із родиною вона переїхала до Варшави. У польській столиці професорка давала приватні уроки математики. У 1944 році на території міста виникло повстання. Полонська з сином встигла залишити Варшаву, але мати та її чоловік опинилися в облозі. Німці після придушення повстання зігнали усіх мешканців у кілька таборів, які розташовувалися за межами міста.
Олена Іванівна розшукувала рідних. Кожен концтабір вона оглядала, що змусило її пройти пішки майже усю Польщу.
Жінка розповідала, що одного разу дивом уникнула розстрілу, коли під час комендантської години її затримав німецький патруль. У неї перепустки не було, що, за нормами окупантів, дозволяло розстріл. До солдатів вона звернулася німецькою мовою, нагадав, що їх теж чекають родини. Патруль її відпустив.
Тривали пошуки все ж дали свій результат. Вона з’ясувала, що її рідних розділили: перевели в інший табір, а чоловіка відправили на роботи до Австрії.
У пункті Червоного хреста вона знайшла свою маму. Чоловіка Олені Іванівні так й ніколи більше не вдалося побачити.
Переїзд до СРСР
Наприкінці Другої світової війни Полонська опинилася у Празі. Місто окупували радянські війська. Згодом консульство СРСР анонсувало швидку добровільну репатріацію усіх охочих. Вченій обіцяли та гарантували чудове майбутнє — допомогу, роботу та квартиру, але все це виявилося брехнею. Її запевняли у необхідності працювати саме у Радянському союзі. Окрім того, комуністична влада цинічно пообіцяла знайти чоловіка та допомогти їм знову бути разом. Олена Іванівна повірила радянським окупантам. У травні вона з мамою та сином переїхали до Херсона.
Реальність у СРСР виявилася зовсім іншою. Чоловікові жінки так й не дозволили переїхати на територію Радянського Союзу.
Польський професорський диплом науковиці не визнали. Причину вигадали банальну – незнання ідей марксизму-ленінізму та історії комуністичної партії.
Олена почала працювати по 17 годин на добу, викладаючи астрономію та математичний аналіз у херсонському виші. Водночас вона й готувалася до захисту кандидатську дисертацію.
У 1952 році її звинуватили у шпигунській діяльності, які підриває комуністичний режим. Дев’ять місяців їй довелося провести у в’язниці.
Наука
Наприкінці літа 1952 року Казимирчак-Полонська почала працювати в Одесі. Викладала у місцевому виші математику. До Ленінграда вирішила повернутися за чотири роки. Саме у цьому місті їй довелося приділяти значну увагу роботі над астрономією. Працювала в Інституті теоретичної астрономії Академії наук СРСР.
Згодом їй запропонували продовжити свою діяльність у Пулковській обсерваторії.
Олена Іванівна повністю присвятила себе науці, а про. її працездатність ходили легенди. Колеги розповідали, що з машинної зали вона могла не виходити понад 24 години. ЇЇ дослідження випереджали на роки результати американських та європейських вчених.
У 1968 році вчена успішно захистила докторську дисертацію. У ній особлива увага приділялася кометам. Волинянка вивчала проблеми еволюції їхніх орбіт.
Загалом за 30 років їй вдало написати понад сто робіт з астрономії. Рух комет та небесна механіка фактично залишалася головною у сфері її інтересів.
Особисте життя
У 34 роки Олена вийшла заміж. Вчений-іхтіолог Леона Казимирчака, її чоловік, працював у Варшавському університеті. У подружжя у 1937 році народився син. Друга світова війна зруйнувала тихе сімейне життя.
На дитину науковця приділяла недостатньо часу у зв’язку з професійною діяльністю. У 1948 році хлопчик захворів, а лікарі тривалий час не могли встановити правильний діагноз. Замість менінгіту вони лікували його від черевного тифу. Згодом дитина померла.
Олена благала поховати сина за християнським ритуалом, але їй не дозволили. Вночі зі священником вони таємно здійснили церковну панахиду.
Олена Іванівна була глибоко віруючою людиною. У 60-х роках вона, попри заборону компартії, організувала у своїй квартирі нелегальний богословський гурток. Однодумці гуртувалися навколо неї, обговорювати та дискутувати на релігійну тематику, а також читали різноманітну літературу. Працювала в Ленінградській духовній семінарії, де викладала теологію. Прийняла таємно постриг у черниці у 1987-му році.
Олена Іванівна Казимирчак-Полонська померла у серпні 1992 року. Її поховали на цвинтарі астрономів біля Пулковської обсерваторії, яка розташована поблизу Санкт-Петербурга.
